ZENALIX
Поиск
male instinct
male instinct
Подписчики:
632 подписчиков
ID:
66346899
Блокировка:
Нет ограничений
Верификация:
Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте
Видимость
открытое
Популярность:
У сообщества нет огня Прометея
Домен:
endless_russia
Челеста лучшая собака!!!
*”˜♥˜”*°.Клуб любителей собак*”˜♥˜”*°.СРЕДНИЙ, С
Одис "Одесская Домашняя Идеальная Собака"
★Група людей,які люблять Німецьких Вівчарок, Лайок та інших собак★
Стрижка собак. Груминг. Санкт-Петербург
![★Група людей,які люблять Німецьких Вівчарок, Лайок та інших собак★. В цій групі ви можете дізнатись щось про таку породу собак,як Німецька Вівчарка.
А зараз про Німецьку Вівчарку:
Якщо у Британії, Франції й Бельгії є по кілька вівчарських порід — і довгошерстих, і жорсткошерстих, і короткошерстих, — то німці з великої кількості селянських вівчарських собак вивели лише одну породу — проте яку!
Ще наприкінці ХІХ століття німецьку вівчарку вважали плебейським собакою. Більше того, багато любителів імпортних англійських порід вважали, що розводити «собак вовчого типу шкідливо». Але знайшлася людина, яка полюбила цих собак і створила на їхній основі найкращого службового собаку світу. Цю людину звали Макс фон Штефаніц. Своє життя він присвятив створенню й удосконаленню німецьких вівчарок. Раз і назавжди він сказав: німецька вівчарка — це насамперед робочий собака. І інтелект, і краса, і правильність будови вівчарки — усе має забезпечувати її працездатність. Окрім вівчарської служби, Штефаніц прагнув знайти для німецьких вівчарок й іншу роботу, таку, яка б розкрила всі можливості цих собак і зробила їх для всіх корисними. Німецьких вівчарок узяли на озброєння поліція й армія, що шукали альтернативу дорогим англійським породам. І вівчарки не підвели. Вони виявилися першокласними поліцейськими й військовими собаками. Під час першої світової війни вони прокладали телефонні кабелі, підтримували зв'язок, шукали поранених, їх використовували під час патрулювання й варти.
Після першої світової війни почалася справжня мода на вівчарок. Армії та поліції майже всіх країн узяли на службу німецьких вівчарок.
[ред.]
Зовнішній вигляд
Німецька вівчарка дуже красива. Можна зрозуміти тих, хто захоплюється гармонією будови й надзвичайною красою рухів. Це і стрункий, і доволі сильний собака. У нього загострена морда з чорною маскою. Вуха стоячі. Гармонійні, плавні лінії корпуса. Пружна спина, сильні пружні кінцівки. Колір має бути яскравим — чорно-рудим із чорною маскою на морді та чорною спиною, смугасто-сірим, чорним.
[ред.]
Призначення
Вони мають гарний нюх і мужній характер, вони витривалі й невибагливі, вони починають змалечку працювати, вони розумні й прагнуть співпрацювати з людиною. Багатьох любителів він приваблює не тільки як робочий собака, але й як собака-компаньйон.
У Німеччині щорічно проводять чемпіонат німецьких вівчарок з випасання. Для німецьких вівчарок, які працюють пастухами, є окремі ранги на найголовнішому конкурсі краси для вівчарок — Головній виставці вівчарок у Німеччині. Багато провідних розплідників Німеччини виставляють своїх собак у цьому класі.
Німецькі вівчарки — пошукові й прикордонні собаки, сапери й митники, розвідувачі-рятувальники, поводирі сліпих та охоронці.
[ред.]
Подібні породи
Завжди існували німецькі вівчарки з трохи довшою шерстю, довгошерсті. У них за вухами й на тильному боці кінцівок — «очоси», на корпусі шерсть так само трохи довша. Такі цуценята народжуються й у стандартних німецьких вівчарок. Зараз їх виокремили в нову породу. У Європі вони дуже популярні як собаки-компаньйони, бо дуже розумні й красиві.
Німецька вівчарка — собака, як кажуть, «вище середнього зросту», її зріст становить 58 — 65 сантиметрів. Щоправда, завжди були любителі, яким здавалося, що гарний собака має бути ще й великим. Тож вони намагалися розводити дуже великих вівчарок — принаймні більших за 75 сантиметрів. Такі великі вівчарки втрачали рухливість і витривалість, і німецьку вівчарку за всю її історію не раз «повертали» у рамки стандарту. Але в Радянському Союзі було розроблено новий стандарт (зріст до 70 см), і таких великих вівчарок почали називати східноєвропейськими. Зараз у країнах колишнього Радянського Союзу розводять в основному справжніх німецьких вівчарок, але свої шанувальники збереглися й у східноєвропейських. Основний колір цієї породи — чепрачний (чорна спина) зі сріблясто-сірими підпалинами.Та знизу від чорного буро-коричневе тіло.](https://sun9-22.userapi.com/impf/c10188/g23360157/b_606f806a.jpg?quality=96&as=32x32,48x48,72x72&sign=f98679df90d8bb479f612843a0fdb916&u=Ey21tFEe8DHHNvynCQOAY09pfI0ZV3KIba9k7xOniPc&cs=480x480 "★Група людей,які люблять Німецьких Вівчарок, Лайок та інших собак★. В цій групі ви можете дізнатись щось про таку породу собак,як Німецька Вівчарка.
А зараз про Німецьку Вівчарку:
Якщо у Британії, Франції й Бельгії є по кілька вівчарських порід — і довгошерстих, і жорсткошерстих, і короткошерстих, — то німці з великої кількості селянських вівчарських собак вивели лише одну породу — проте яку!
Ще наприкінці ХІХ століття німецьку вівчарку вважали плебейським собакою. Більше того, багато любителів імпортних англійських порід вважали, що розводити «собак вовчого типу шкідливо». Але знайшлася людина, яка полюбила цих собак і створила на їхній основі найкращого службового собаку світу. Цю людину звали Макс фон Штефаніц. Своє життя він присвятив створенню й удосконаленню німецьких вівчарок. Раз і назавжди він сказав: німецька вівчарка — це насамперед робочий собака. І інтелект, і краса, і правильність будови вівчарки — усе має забезпечувати її працездатність. Окрім вівчарської служби, Штефаніц прагнув знайти для німецьких вівчарок й іншу роботу, таку, яка б розкрила всі можливості цих собак і зробила їх для всіх корисними. Німецьких вівчарок узяли на озброєння поліція й армія, що шукали альтернативу дорогим англійським породам. І вівчарки не підвели. Вони виявилися першокласними поліцейськими й військовими собаками. Під час першої світової війни вони прокладали телефонні кабелі, підтримували зв'язок, шукали поранених, їх використовували під час патрулювання й варти.
Після першої світової війни почалася справжня мода на вівчарок. Армії та поліції майже всіх країн узяли на службу німецьких вівчарок.
[ред.]
Зовнішній вигляд
Німецька вівчарка дуже красива. Можна зрозуміти тих, хто захоплюється гармонією будови й надзвичайною красою рухів. Це і стрункий, і доволі сильний собака. У нього загострена морда з чорною маскою. Вуха стоячі. Гармонійні, плавні лінії корпуса. Пружна спина, сильні пружні кінцівки. Колір має бути яскравим — чорно-рудим із чорною маскою на морді та чорною спиною, смугасто-сірим, чорним.
[ред.]
Призначення
Вони мають гарний нюх і мужній характер, вони витривалі й невибагливі, вони починають змалечку працювати, вони розумні й прагнуть співпрацювати з людиною. Багатьох любителів він приваблює не тільки як робочий собака, але й як собака-компаньйон.
У Німеччині щорічно проводять чемпіонат німецьких вівчарок з випасання. Для німецьких вівчарок, які працюють пастухами, є окремі ранги на найголовнішому конкурсі краси для вівчарок — Головній виставці вівчарок у Німеччині. Багато провідних розплідників Німеччини виставляють своїх собак у цьому класі.
Німецькі вівчарки — пошукові й прикордонні собаки, сапери й митники, розвідувачі-рятувальники, поводирі сліпих та охоронці.
[ред.]
Подібні породи
Завжди існували німецькі вівчарки з трохи довшою шерстю, довгошерсті. У них за вухами й на тильному боці кінцівок — «очоси», на корпусі шерсть так само трохи довша. Такі цуценята народжуються й у стандартних німецьких вівчарок. Зараз їх виокремили в нову породу. У Європі вони дуже популярні як собаки-компаньйони, бо дуже розумні й красиві.
Німецька вівчарка — собака, як кажуть, «вище середнього зросту», її зріст становить 58 — 65 сантиметрів. Щоправда, завжди були любителі, яким здавалося, що гарний собака має бути ще й великим. Тож вони намагалися розводити дуже великих вівчарок — принаймні більших за 75 сантиметрів. Такі великі вівчарки втрачали рухливість і витривалість, і німецьку вівчарку за всю її історію не раз «повертали» у рамки стандарту. Але в Радянському Союзі було розроблено новий стандарт (зріст до 70 см), і таких великих вівчарок почали називати східноєвропейськими. Зараз у країнах колишнього Радянського Союзу розводять в основному справжніх німецьких вівчарок, але свої шанувальники збереглися й у східноєвропейських. Основний колір цієї породи — чепрачний (чорна спина) зі сріблясто-сірими підпалинами.Та знизу від чорного буро-коричневе тіло.")
