Поиск
Ваши питомцы

Ваши питомцы

Подписчики: 39 подписчиков
ID: 24482700

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

открытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

club24482700

Описание

сдесь будут проходить миники

щенки таксы ( длинношерстные и жесткошерстные ). это группа,для тех,кому нравится собаки породы таксы ( длинношерстные и жесткошерстные ). А также мы рады всем любителям такс,независимо от размера,окраса и типа шерсти.

щенки таксы ( длинношерстные и жесткошерстные )

★Група людей,які люблять Німецьких Вівчарок, Лайок та інших собак★. В цій групі ви можете дізнатись щось про таку породу собак,як Німецька Вівчарка.
А зараз про Німецьку Вівчарку:
Якщо у Британії, Франції й Бельгії є по кілька вівчарських порід — і довгошерстих, і жорсткошерстих, і короткошерстих, — то німці з великої кількості селянських вівчарських собак вивели лише одну породу — проте яку!
Ще наприкінці ХІХ століття німецьку вівчарку вважали плебейським собакою. Більше того, багато любителів імпортних англійських порід вважали, що розводити «собак вовчого типу шкідливо». Але знайшлася людина, яка полюбила цих собак і створила на їхній основі найкращого службового собаку світу. Цю людину звали Макс фон Штефаніц. Своє життя він присвятив створенню й удосконаленню німецьких вівчарок. Раз і назавжди він сказав: німецька вівчарка — це насамперед робочий собака. І інтелект, і краса, і правильність будови вівчарки — усе має забезпечувати її працездатність. Окрім вівчарської служби, Штефаніц прагнув знайти для німецьких вівчарок й іншу роботу, таку, яка б розкрила всі можливості цих собак і зробила їх для всіх корисними. Німецьких вівчарок узяли на озброєння поліція й армія, що шукали альтернативу дорогим англійським породам. І вівчарки не підвели. Вони виявилися першокласними поліцейськими й військовими собаками. Під час першої світової війни вони прокладали телефонні кабелі, підтримували зв'язок, шукали поранених, їх використовували під час патрулювання й варти.
Після першої світової війни почалася справжня мода на вівчарок. Армії та поліції майже всіх країн узяли на службу німецьких вівчарок.
[ред.]
Зовнішній вигляд
Німецька вівчарка дуже красива. Можна зрозуміти тих, хто захоплюється гармонією будови й надзвичайною красою рухів. Це і стрункий, і доволі сильний собака. У нього загострена морда з чорною маскою. Вуха стоячі. Гармонійні, плавні лінії корпуса. Пружна спина, сильні пружні кінцівки. Колір має бути яскравим — чорно-рудим із чорною маскою на морді та чорною спиною, смугасто-сірим, чорним.
[ред.]
Призначення
Вони мають гарний нюх і мужній характер, вони витривалі й невибагливі, вони починають змалечку працювати, вони розумні й прагнуть співпрацювати з людиною. Багатьох любителів він приваблює не тільки як робочий собака, але й як собака-компаньйон.
У Німеччині щорічно проводять чемпіонат німецьких вівчарок з випасання. Для німецьких вівчарок, які працюють пастухами, є окремі ранги на найголовнішому конкурсі краси для вівчарок — Головній виставці вівчарок у Німеччині. Багато провідних розплідників Німеччини виставляють своїх собак у цьому класі.
Німецькі вівчарки — пошукові й прикордонні собаки, сапери й митники, розвідувачі-рятувальники, поводирі сліпих та охоронці.
[ред.]
Подібні породи
Завжди існували німецькі вівчарки з трохи довшою шерстю, довгошерсті. У них за вухами й на тильному боці кінцівок — «очоси», на корпусі шерсть так само трохи довша. Такі цуценята народжуються й у стандартних німецьких вівчарок. Зараз їх виокремили в нову породу. У Європі вони дуже популярні як собаки-компаньйони, бо дуже розумні й красиві.
Німецька вівчарка — собака, як кажуть, «вище середнього зросту», її зріст становить 58 — 65 сантиметрів. Щоправда, завжди були любителі, яким здавалося, що гарний собака має бути ще й великим. Тож вони намагалися розводити дуже великих вівчарок — принаймні більших за 75 сантиметрів. Такі великі вівчарки втрачали рухливість і витривалість, і німецьку вівчарку за всю її історію не раз «повертали» у рамки стандарту. Але в Радянському Союзі було розроблено новий стандарт (зріст до 70 см), і таких великих вівчарок почали називати східноєвропейськими. Зараз у країнах колишнього Радянського Союзу розводять в основному справжніх німецьких вівчарок, але свої шанувальники збереглися й у східноєвропейських. Основний колір цієї породи — чепрачний (чорна спина) зі сріблясто-сірими підпалинами.Та знизу від чорного буро-коричневе тіло.

★Група людей,які люблять Німецьких Вівчарок, Лайок та інших собак★

♥Цвергпинчер-самый из самых лучших собак мелкой. Эта группа создана ради прекрасного существа собаки-цвергпинчер!Кто хочет приобрести или уже имеет это существо вам сюда!!)))
Выставляйте своих пинчеров!Создавайте свои альбомы!)))УДАЧИ!)))
НЕ СПАМИТЬ,НЕ МАТЕРИТЬСЯ!!
Достоверных источников, свидетельствующих о происхождении пинчера, как это часто бывает в кинологии, нет. Известно лишь, что упоминание о собаках, похожих на пинчера, появилось в средине XV века. По некоторым версиям это были скандинавские собаки, жившие на берегах Балтики и в озерной местности в Швейцарии. Есть предположение, что пинчер как порода сформировался в Германии, в районе Вюртемберга. Изначально пинчеры жили при конюшнях, ловили крыс и охраняли хозяйское имущество от непрошеных гостей. Затем постепенно они превратились в комнатных любимцев.
Во второй половине XIX века именно в Германии началась целенаправленная селекция породы. Впервые миниатюрные пинчеры были представлены в 1900 году на выставке в Штутгарте, хотя первый официальный стандарт породы был утвержден в 1880 году Ричардом Штребелем. А первый пинчер-клуб был основан в 1895 году Ж.Берта. С начала XX века миниатюрный пинчер превратился полностью в городскую собаку.
И доберман, и миниатюрный пинчер имеют общего предка – гладкошерстного немецкого пинчера, собаку, которую нельзя сегодня встретить в России стране. Поэтому цвергпинчер – это вовсе не карликовая форма добермана, как полагают многие. Миниатюрный пинчер – старинная порода, и сходство с доберманом приобретено ею post fakto. Любитель пинчеров г-н Доберман задался целью вывести большого пинчера именно потому, что восхищался миниатюрными.
Эта порода собак имеет три названия: карликовый пинчер, миниатюрный пинчер и цвергпинчер (последнее более распространено в последнее время). Но есть и еще одно, правда, неофициальное название породы – король миниатюрных собак. И именно это название особенно подходит собакам данной породы.
Стандарт цвергпинчера признает для него два окраса: черно-подпалый и рыжий. Некоторое время назад допускался и коричнево-подпалый окрас, но сейчас только в Америке еще разводят собак с таким цветом шерсти. Удивительно то, что порода цвергпинчер по классификации FCI находится не в IХ-й группе «Декоративные собаки», как можно было бы предположить, а отнесена ко II-й группе, в которую включены молоссы и охранные породы собак. Это говорит о том, что миниатюрный пинчер – собака, которая может охранять. Действительно, малыш очень бдителен, он прекрасно охраняет квартиру и, если услышит подозрительный шорох у двери, тут же даст знать своим звонким лаем. При этом собачка не лает попусту, например, всевозможные звуки за окном она оставит без внимания. Но частная собственность хозяина – это святое. Еще у него есть такое качество, как смелость. Не дай бог кому-нибудь замахнуться на его хозяина – цвергпинчер тут же, без промедления вцепится в ногу врага, он никогда не убежит, бросив вас на произвол судьбы. Для миниатюрного пинчера хозяин – это самый большой друг на свете

♥Цвергпинчер-самый из самых лучших собак мелкой

Вівчарки-найкращі собаки в світі. Німецька вівчарка (нім. Deutscher Schäferhund) — порода собак, виведена у Німеччині в 1899 році.
Історія
Якщо у Британії, Франції й Бельгії є по кілька вівчарських порід — і довгошерстих, і жорсткошерстих, і короткошерстих, — то німці з великої кількості селянських вівчарських собак вивели лише одну породу.
Ще наприкінці XIX століття німецьку вівчарку вважали плебейським собакою. Більше того, багато любителів імпортних англійських порід вважали, що розводити «собак вовчого типу шкідливо» — але знайшлася людина, яка створила на їхній основі найкращу службову собаку світу: Макс фон Штефаніц, який своє життя присвятив створенню й удосконаленню німецьких вівчарок. Він стверджував, що німецька вівчарка — це насамперед робочий собака: і інтелект, і краса, і правильність будови вівчарки — усе забезпечує її працездатність та відданість господарю
Окрім власне вівчарської служби, Штефаніц прагнув знайти для німецьких вівчарок й іншу роботу, таку, яка б розкрила всі можливості цих собак і зробила їх для всіх корисними. Німецьких вівчарок узяли на озброєння поліція й армія, що шукали альтернативу дорогим англійським породам. Німецькі вівчарки виявилися першокласними поліцейськими й військовими собаками: у часи Першої світової війни вони прокладали телефонні кабелі, підтримували зв'язок, шукали поранених, їх використовували під час патрулювання й варти. А після армії та поліції майже всі країни світу взяли на службу німецьких вівчарок.
Екстер'єр
Німецька вівчарка дуже красива. Можна зрозуміти тих, хто захоплюється гармонією будови й надзвичайною красою рухів. Це і стрункий, і доволі сильний собака. У нього загострена морда з чорною маскою. Вуха стоячі. Гармонійні, плавні лінії корпуса. Пружна спина, сильні пружні кінцівки. Колір має бути яскравим — чорно-рудим (чепрачним) із чорною маскою на морді та чорною спиною, смугасто-сірим, чорним. У німецької вівчарки круглі лапи з дуже твердими подушечками.
Призначення
Вони мають гарний нюх і мужній характер, ці собаки витривалі невибагливі та починають працювати з найменшого віку. Німецької вівчарки розумні й прагнуть співпрацювати з людиною. Багатьох любителів ця порода приваблює не тільки як робоча собака, але й як собака-компаньйон.
У Німеччині щорічно проводять чемпіонат німецьких вівчарок з випасання. Для німецьких вівчарок, які працюють пастухами, є окремі ранги на найголовнішому конкурсі краси для вівчарок — Головній виставці вівчарок у Німеччині. Багато провідних розплідників Німеччини виставляють своїх собак у цьому класі.
Німецькі вівчарки — пошукові й прикордонні собаки, сапери й митники, розвідувачі-рятувальники, поводирі сліпих та охоронці.
Подібні породи
Завжди існували німецькі вівчарки з трохи довшою шерстю, довгошерсті. У них за вухами й на тильному боці кінцівок — «очоси», на корпусі шерсть так само трохи довша. Такі цуценята народжуються й у стандартних німецьких вівчарок. У Європі вони дуже популярні як собаки-компаньйони, бо дуже розумні й красиві.
Німецька вівчарка — собака, як кажуть, «вище середнього зросту», її зріст становить 58 — 65 сантиметрів. Щоправда, завжди були любителі, яким здавалося, що гарний собака має бути ще й великим. Тож вони намагалися розводити дуже великих вівчарок — принаймні більших за 75 сантиметрів. Такі великі вівчарки втрачали рухливість і витривалість, і німецьку вівчарку за всю її історію не раз «повертали» у рамки стандарту. Але в Радянському Союзі було розроблено новий стандарт (зріст до 70 см), і таких великих вівчарок почали називати східноєвропейськими. Зараз у країнах колишнього Радянського Союзу розводять в основному справжніх німецьких вівчарок, але свої шанувальники збереглися й у східноєвропейських. Основна ознака цієї породи — чорна спина зі сріблясто-сірими підпалинами.

Вівчарки-найкращі собаки в світі

========цуцики=♥=собаки==== █▀▀▀▀▀▀▀▀▀▀█ █=❤=ТОЙ. Той-тер'єр - маленька декоративна порода собак. Бувають довгошерсті і короткошерсті.
Кут плечелопаточного зчленування близько 100 градусів. Кінцівки високі, прямі і паралельно поставлені. Передпліччя прямі. Гомілки довгі. Коліна округлі, малопомітні. Скакальні суглоби сухі і з добре вираженими кутами, відставленого за лінію сідничних бугрів. Хвіст купірується, залишається лише два хребці.
Забарвлення: чорно-підпалий, коричнево-підпалий, блакитний з підпалиною, палевий, рудий, з чорним або коричневим нальотом або без нього. Кращі більш насичені тони.
Довга, суха, красиво вигнута шия, легка головка клиноподібної форми. Черепна частина відносно широка, округла. Потиличний горб і надбрівні дуги слабко виражені. Лоб широкий, опуклий. Перехід від чола до морди різко виражений. Морда суха, легка, звужується до мочки носа - зазвичай дорівнює 1 / 3 довжини голови (від мочки носа до потиличного бугра). Мочка носа чорна у чорних і коричнева або чорна у собак інших забарвлень. Вушка стоячі, тонкі, рухливі, високо поставлені у формі рівнобедреного трикутника з відносно гострими або заокругленими кінцями. Прикус ножицеподібний. Статевий тип морфологічно виражений слабко, проте яскраво помітний у поведінці. Вуха великі, стоячі, покриті шерстю у вигляді бахроми довжиною до 5-6 см або більше, що є характерним прикрасою собачки. Бахрома на вухах відростає дуже індивідуально. В одних швидше, в інших повільно. І про повну довжині можна судити тільки після 2-3-річного віку.

========цуцики=♥=собаки==== █▀▀▀▀▀▀▀▀▀▀█ █=❤=ТОЙ